Що таке віра? Звідки вона виникає? Чому одні люди вірять, а інші – ні? Що про віру говорить Біблія? Як повірити? Ми спробуємо дати відповідь на ці питання!
Три сфери в яких існує людина
Людина створена з духом, душею та тілом (1 Сол. 5:23). Кожна з цих частин знаходиться в певних межах і контактує з певною сферою: тіло з фізичною сферою, душа з психологічною, а дух з духовною. Кожна з цих частин людини може упредметнювати або робити дійсними явища своєї сфери. Наприклад, за допомогою очей ми сприймаємо, робимо дійсними світло та кольори. Наші вуха упредметнюють, сприймають звуки. Ніс розпізнає, робить реальними для нас запахи. Якби ми не мали цих органів чуття, наше сприйняття навколишнього світу було б дуже бідним. Просто уявіть людину, яка сама вирішила закрити свої вуха чи очі від навколишньої краси. Безсумнівно вона б втратила дуже багато.
Тлумачний словник дає таке визначення слову “упредметнювати”: втілювати у чому-небудь матеріальному. У Посланні до Євреїв 11:1 говориться:
“Віра ж – це упредметнення того, на що надіються, впевненість у речах невидимих” (досл.).
Апостол Павло використав у цьому вірші слово “упредметнення”. Це давньогрецьке слово, яке має багато значень, наприклад: сутність, єство, реальність, впевненість, твердість. В цьому вірші використовується не просто іменник, а віддієслівний іменник, який означає дію. Наприклад, якщо перед вами лежить книжка, то папір – це речовина, з якої вона складається; коли ви торкаєтесь її своїми руками, ви упредметнюєте цю книгу і вона стає реальною для вас. Тоді у вас немає сумніву, що перед вами справжня книга, а не муляж.
Визначення віри
Так само віра – це дія, це здатність упредметнювати духовні речі. І це не дрібниця; вона подібна до шостого органу чуття. Істина знаходиться в Біблії. Але якщо не застосувати віру, слова Біблії залишаться для нас обʼєктивними. Божі факти можна зробити дійсними лише вірою, бо “Віра ж – це упредметнення того, на що надіються…”
Так само як нам потрібні руки, щоб упредметнювати фізичні речі, нам потрібна віра для того, щоб духовні факти стали для нас реальними. У духовних питаннях нам потрібна віра для того, щоб зробити дійсною істину. Руки на дотик упредметнюють форму предметів, а вухо на слух сприймає звуки; проте рука не може сприймати звуки, а вухо, хоча і може їх чути, не може бачити красу заходу сонця. Кольори можна зробити реальними лише за допомогою очей. Те саме можна сказати і про духовні питання. Само Боже Слово і Божі обіцянки можуть стати для нас реальними лише за допомогою віри. Наприклад, Біблія говорить, що Господь – виноградна лоза, а ми – галузки. Якщо ми повіримо в це, ми матимемо користь від цього факту. Господь як лоза забезпечує галузки поживними речовинами. Господь піклується про нас. Деякі люди визнають, що Господь – виноградна лоза, а ми – галузки. Та вони не мають соку цієї лози, тобто того життя, яке Господь роздає Своїм віруючим. Вони не можуть приносити плід через те, що вони не мають віри.
Можливо ви зустрічали людей, які говорили вам, що вони не вірять в Бога, чи не вірять в те, що Боже Слово – це істина. Я вам хочу сказати, що віра не міститься в нашому розумі. В нашому розумі містяться сумніви. Віра – це категорія духовної сфери. Якщо віра – це не продукт розуму, то як вона виникає? У 2 посланні Петра 1:1 говориться, що ми “отримали дорогоцінну віру.” А в Посланні до Євреїв 12:2 Ісус названий “Зачинателем нашої віри.” З цих віршів ми бачимо, що віру нам може дати тільки Бог. І тут ми стикаємося з певним парадоксом. Бог створив людину зі здатністю вірити, але ми не можемо вірити, якщо не отримаємо віру від Бога. Ми спробуємо розтлумачити цей парадокс!
Наприклад, якщо б вам показали звичайний камінець з вулиці, який лежав на дорозі, він не викликав би у вас великого захвату; але якщо б вам показали діамант, у вас виникла б певна реакція – захват, захоплення. Ця реакція схожа на реакцію віри. Коли ви торкаєтесь Ісуса (в Його слові, чи вам хтось розповідає про Нього), у вас виникає певна реакція – це і є віра. Ви не були в захваті просто так; лише коли зʼявився обʼєкт, достойний вашої уваги, у вас виникло захоплення. Так виникає віра. У нас самих немає віри, але віра є у Бога, який переливає віру в нас. Нам треба приходити до Нього і дозволяти Йому переливатись у наше єство. Нам потрібно наповнюватись усім, чим є Бог. Наша віра – це Бог. Якщо ви приходите до Нього, наповнюєтеся Ним і слухаєте Його Слово, то Бог переливається у вас без додаткових зусиль. Ось що означає повірити. Також віра повʼязана з нашим прийняттям! Наприклад, вам пропонують документ, в якому вам передають велику суму грошей. Щоб почати користуватися цією сумою, вам потрібно прийняти цей дарунок. Якщо ви просто погодитись з тим, що цей чек належить вам і ви багаті, але не простягнете своєї руки, щоб взяти чек, ви залишитеся бідною людиною. Щоб отримати максимум від цього подарунка, вам потрібно простягнути свою руку і прийняти цей документ.
В Євангелії від Івана 1:12 говориться:
“А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я”.
В цьому вірші прийняття йде поряд з вірою. Тут також ми бачимо нашу волю, яка повинна бути активною стосовно Бога. Щоб щось прийняти, потрібна воля.
Здатність вірити (упредметнювати, робити реальними духовні речі) є лише у людей. У 2 Кор. 4:13 говориться:
“Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я…”
Бог створив з духом тільки людину. Тому тільки люди можуть торкатися Бога, мати стосунки з Богом та робити реальними духовні речі. У примітці до цього вірша в Перекладі відновлення говориться: “Дух віри: не можна сказати, що йдеться виключно про Святого Духа, але, з іншого боку, не мається на увазі здатність або налаштованість людини; тут ми бачимо змішання того й іншого. Дух віри – це Святий Дух, злитий із нашим людським духом. Ми повинні вправляти такий дух, щоб вірити… Віра міститься не в нашому розумі, а в нашому дусі, що злитий зі Святим Духом. У нашому розумі є сумніви.”* У фізичній сфері, якщо ви хочете розрізняти різні тони звуків, вам потрібно вправлятись в уроках музики, або, якщо ви бажаєте мати атлетичну фігуру, вам необхідно відвідувати спортзал та робити фізичні вправи. Щоб розвивати здатність вірити, потрібно вправляти свій дух віри. Для духа віри також є вправи. У Посланні до Римлян 10:17 говориться: “Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.” Якщо у нас немає віри, то де нам її взяти? В Слові Божому! Коли ми читаємо Біблію, ми захоплюємося особистістю Ісуса (Його словами, вчинками, Його відповідями). Є багато людей, які читають Біблію кожен день, і за рік вони можуть прочитати її багато разів.
Також ми можемо роздумувати над Божим Словом, перетворювати його в молитву. Ми можемо попросити Господа відкрити нам Його Слово і потім повільно проникати в кожен вірш, кожне слово вірша, щоб отримати його суть. Ця практика нагодує нас і наша віра зросте. Наша мета полягає в тому, щоб торкнутися Божої сфери. Тому, нам важливо вправляти не тільки наш розум, а й наш дух. І молитва з читанням – це дуже корисна вправа для цього. Біблію не можна читати як якусь наукову книжку. Бо через слова Біблії до нас промовляє Бог. Та щоб упредметнити істину Біблії, необхідно вправляти свій дух. Ми наводили різні вірші, ви ж можете вибрати будь-який вірш для молитвочитання. У Посланні до Римлян 10:17 говориться:
“Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.”
Ви можете сказати: “Господи, я хочу вірити, дай мені віру. Дякую, що в мене є Твоє Слово, в якому я можу знаходити Тебе та Твої обітниці для мене. Я хочу, щоб моя віра зростала.” Це дуже потужна вправа для нашого духа віри. Якщо ви робитимете цю вправу, ваша віра виросте!
Тож що таке віра? Віра – це здатність упредметнювати духовні факти, які є в Божому Слові. Людина створена зі здатністю вірити, але джерелом віри є Сам Бог, до якого нам необхідно звертатися. У людини є дух, який названий духом віри. Коли ми читаємо Боже Слово, роздумуємо над ним, перетворюємо слова Біблії на молитву, наша віра зростає.