Ми говорили про те, що причина зла – Божий ворог, який ввів свою злу природу в людину. В результаті людина втратила зв’язок із Богом і стала злою по своїй природі з випливаючими наслідками (діями, думками). Падіння людини розкривається у книзі Буття 3:1-7. Багато людей вважають, що те, що трапилося в Едемському саду є чимось несправедливим. Вони кажуть: “Чому Бог дозволив скуштувати плід дерева пізнання добра та зла?”
Біблія розкриває особистість Бога. Одна з якостей Бога – Його велич. Вона проявляється в тому, що Бог створив першу пару зі свободою волі. Тобто людина мала право вибору. Бог не хотів мати людей у вигляді рабів чи роботів. Він хотів, щоб людина добровільно вибрала Його (обравши дерево життя), обрала бути з Ним, жити для Нього, а також, Бог хотів, аби людина розібралась з Його ворогом. В Едемському саду були два особливі дерева: дерево життя і дерево пізнання добра та зла. Перше уособлювало Бога, друге – силу, що протистоїть Богу. Бог хотів, аби людина обрала дерево життя. Тоді зв’язок Бога та людини був би ще більшим, людина була б наповненою Богом і жила б для Божого задуму. Людина була створена з духом, душею та тілом. Кожна з цих частин могла торкатися певної сфери: духовної, психологічної та фізичної. Завдяки своєму духові людина могла торкатися Бога. Він хотів наповнити людину (Книга Буття 2:7: “Взявши порох з землі, створив Господь Бог людину. І вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою.” Перше послання до Солунян 5:23: “А Сам Бог миру нехай повністю освятить вас: нехай ваш дух, душа й тіло бездоганно будуть збережені в цілості до приходу нашого Господа Ісуса Христа.”)
В книзі Буття 2:15 говориться: “Взяв Господь Бог людину, і оселив її в Едемському раю, щоб його обробляти та за ним доглядати.” Ці слова підказують нам, що хтось мав прийти і першій парі потрібно було пильнувати. У наступному розділі він прийшов. Сатана (тепер ми будемо його називати саме так) мав певний намір щодо людей, яких створив Бог. Він знав, що Бог дав людині володарювання над земними створіннями. Він міг чітко бачити, що якби людина залишилась залежною від свого Творця, то вона могла б володарювати над землею так, що жодна частина земної сфери не залишилася б під керуванням його занепалих сил. Сатана також розумів, якщо люди будуть володарювати в земній сфері, у результаті вони зміцняться та виженуть його з його ж місця в повітрі неба. Тоді всім честолюбним планам Сатани прийде кінець, а жахливий вирок (“Але ти скинутий у шеол, – у земні глибини безодні” – Ісаї 14:15), який присудив йому Бог багато часу назад, стане жорсткою реальністю.
Ця сцена спокуси потребує докладного вивчення. Давайте уважно розглянемо ситуацію, аби краще зрозуміти результат. Усе це відбувається в чудесному саду Божому з деревами, що гойдаються, пахучими квітами, сяючою водою та різноманітними природними красотами. Сатана – чудовий стратег. Він уважно та ретельно продумує кожну деталь цього вирішального моменту в історії людського роду. Божий ворог використовує змія, щоб поговорити з Євою. Він сказав: “Чи справді Бог звелів: Не їжте зі жодного дерева раю?” Ми бачимо, що Сатана-змій змінив Боже слово. Заповідь Бога звучала так: “Але з дерева Пізнання добра й зла – не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш! “(книга Буття 2:17). Тобто ми бачимо хитрість змія. Також важливо розуміти як відповіла Єва, вона сказала: “Плоди з дерев раю ми можемо їсти, і лише плоди дерева, що посеред раю, – Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтеся до нього…” Той факт, що вона додала щось до Божої заборони, вираженої в словах “і не доторкайтеся до нього”, показує, в якому стані перебував її розум. Її прагнення послухатись було таким сильним, що вона не хотіла навіть торкатися забороненого обʼєкта… Це нормальна позиція невинного розуму. Ми бачимо це сьогодні в дуже совісних дітях та дорослих, а коли це стосується людей, що успадкували гріховну природу, наскільки більш серйозною була ця позиція у того, хто володів безгрішною природою.
Але далі ми бачимо, що Божий ворог посіяв сумнів у розум Єви словами: “І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете!” (Буття 3:4) Уперше в розумі Єви з’явилась думка про те, щоб не послухатись Божої заповіді, і ця думка залишилася там. Робота спокусника настільки підступна, що скуштування забороненого плоду не здається непослухом. Сатана настільки добре підібрав обставини, що змусив Єву забути про дерево життя. Він заволодів увагою її очей, ввів їй в розум свою думку про непослух, змусив її сумніватись у Божому Слові, і тепер він повністю засліпив її розум до такої міри, що вона приймає його слово замість Божого й використовує свою волю точно як планував Сатана. Тут ми бачимо, що Адам та Єва скористались своїм правом вибору. Гріх перейшов від Сатани до людини. І людина упала (стала гріховною). Ще одним наслідком дій Адама та Єви стала смерть (“…Бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!”) Проте, як ми знаємо, вони не померли в той самий час. Це означає, що смерть торкнулась їх духовного єства. Гріх пошкодив тонке інтуїтивне знання Бога в дусі Адама та Єви. Люди стали мертвими для Бога (втратили Його присутність). Про це у Новому Завіті говорить апостол Павло: “І вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи” – Послання до Ефесян 2:1. Слово “мертвими” вказує на омертвіння нашого духа, яке захопило все наше єство. Гріх проник у тіло і воно стало гріховною плоттю з пожадливістю; душа стала занепалою – людські думки стали “повсякчасно спрямованими лише на зло”. Людина стала ворогом Бога у своєму розумі, але найтрагічнішим стало те, що людина втратила зв’язок із Богом.
До результатів падіння можна віднести:
- Появу у людини відчуття провини;
- Втрату людиною Божої присутності;
- Осудження людини;
- Втрату людиною панування;
- Потрапляння людини під рабство Сатани;
- Смерть, яка увійшла в людину.
Ці результати перейшли до дітей Адама та Єви, а від них до нас. Це схоже на генетичну хворобу, яка передається через покоління, але це ще не кінець історії. Одразу після цього Бог сповістив добру звістку людині. Ця звістка полягала в тому, що прийде Дехто, Хто вирішить проблему гріха, відділення, страху. Цією особистістю є Ісус, який знищив проблему гріха на хресті (“А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола” – Послання до Євреїв 2:14). Віруючи в Нього і приймаючи Його як свого Спасителя, ми можемо пережити повернення до Бога. Це легко здійснити!
Потрібно простими словами та щирим серцем сказати: “Ісусе, я визнаю себе грішником. Я не можу подолати свою злу природу. Врятуй мене. Увійди в мене. Я обираю Тебе…”
Сьогодні кожен з нас є мініатюрою Едемського саду. У нас є воля і ми обираємо між Богом і Сатаною. Як в Адама, так і у нас – третього не дано!